У багатьох компаніях трапляється знайома ситуація: один департамент або команда вважає себе головними рушіями змін. Вони говорять: "Ми — єдині, хто тут щось робить", або "Без нас усе б завалилося". Чому виникає таке ставлення? Давайте розглянемо п’ять основних причин.
1. "Потреба зрозуміти, хто ми такі"
Кожній людині і кожній команді важливо мати чітке уявлення про себе. Ми хочемо знати, чим ми особливі, що нас об’єднує. Але знайти позитивну відповідь буває складно. Тому набагато легше сказати: "Ми — не такі, як вони". Це як у рекламі: часто компанії просувають себе не тим, які вони класні, а тим, що вони не такі, як конкуренти. У командах це теж працює — замість того, щоб об’єднуватися навколо спільної мети, ми замикаємося в образі "кращих серед інших".
2. Відчуття, що "ми важливі, тому ми - головні".
Іноді в компанії з самого початку закладено, що деякі підрозділи важливіші. Наприклад, хтось працює безпосередньо з клієнтами чи грошима — і вважає, що саме він "тягне" всю компанію. Або колись саме цей відділ зробив важливий прорив, і тепер усі навколо вважають його особливим. Це призводить до того, що одні відчувають себе "центром всесвіту", а інші — на підхваті. І ця різниця постійно підкріплюється: грошима, увагою, можливостями.
3. "Внутрішня конкуренція".
У багатьох компаніях відчувається постійне суперництво: хто кращий, хто отримає більше, кого похвалять. У такій атмосфері кожна команда намагається виглядати найрезультативнішою. Виникає потреба вигадати свій власний бренд: "Ми — найрозумніші", "Ми — єдині, хто реально працює". Це допомагає триматися на плаву, а іноді й просто вижити в жорсткій системі.
4. Відчуття, що навколо безлад.
Часом компанія справді неідеальна: багато хаосу, несправедливості, дивних рішень. Але звільнитися — не вихід: потрібна стабільність, зарплата, іноді немає кращих варіантів. Тоді люди створюють для себе внутрішню історію: "Так, компанія не дуже, але наш відділ — виняток. Ми тут єдині нормальні". Це допомагає тримати себе в тонусі і не зневірюватися.
5. Відчуття, що ми розумніші за інших.
Буває, що в команді дійсно працюють дуже підготовлені люди: з хорошою освітою, знанням мов, досвідом. Це дає впевненість. Але іноді така впевненість переростає в зверхність. Люди починають думати: "Ми — прогресивні, а інші — відсталі". Замість того, щоб ділитися знаннями і надихати, вони вимірюють усіх своєю міркою.
---
Що з цим робити?
Головне — помітити такі настрої в команді. І замість поділу на "ми і вони", починати будувати спільну картину: для чого ми тут, яка наша мета, як можемо працювати разом.
Командні ігри, зустрічі з фасилітатором, обговорення спільних цінностей. Усе це допомагає бачити один в одному союзників, а не суперників. Бо справжній прогрес - це не коли "хтось один тягне", а коли всі працюють разом у одному напрямку.
Тренінг Центр "Альянс".
Дізнатись більше: Бізнес ігри, командні ігри, ігрові тренінги для керівників і персоналу компанії.
Немає коментарів:
Дописати коментар